Зусиллями України важка бюрократична машина міжнародного права рушає з місця. Нещодавно, з різницею в два дні, Міжнародний суд ООН у справах «Україна проти Росії» виніс два важливих рішення: рішення по суті від 31 січня 2024 у справі щодо порушення Росією Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (ICSFT) та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (CERD), а також рішення від 2 лютого 2024 щодо юрисдикції у справі звинувачень у геноциді.
Чи задовольняють ці рішення українську сторону, якими можуть бути наслідки для Росії та які можливі подальші кроки в цьому напрямі — про це 15 лютого говорили експерти в рамках онлайн-брифінгу «Українські справи у Міжнародному Суді ООН». Захід організували Українська асоціація міжнародного права та Центр прав людини ZMINA, який є членом коаліції «Україна. П’ята ранку».
Загальний висновок учасників брифінгу такий: попри неоднозначні результати, це великий перспективний крок та цінний досвід для України в консервативній системі міжнародного правосуддя.
За словами Михайла Буроменського, професора кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ імені Шевченка та судді ad hoc Європейського суду з прав людини, звернення України до Міжнародного суду ООН — це унікальна подія. Цей суд за весь час свого існування розглянув дуже обмежену кількість справ, а сама процедура звернення досить складна. Україні потрібно було сформулювати саме ті обвинувачення, за якими суд визнає свою юрисдикцію, а обидві сторони — Україна і Росія — визнають юрисдикцію суду ООН.
«Якщо говорити про конвенцію з фінансування тероризму, то суд вперше розглядає такий позов. Щодо конвенції про расову дискримінацію — це друга справа в історії (першим був позов від Грузії до Росії, який закінчився невдало для позивача). Що стосується справи щодо геноциду, вона унікальна тим, що Україна намагається довести відсутність “геноциду” на своїй території та нікчемність аргументу, який РФ використала для обґрунтування повномасштабного вторгнення», — каже Буроменський.
Отже, на думку Михайла Буроменського, це три унікальні справи, де немає суттєвого практичного досвіду, на який може спиратися Україна. Тому отриманий результат можна вважати позитивним. У першій справі РФ отримала звинувачення в порушенні конвенцій ООН, в другій — Україна має реальні шанси спростувати необґрунтовані звинувачення з боку держави-агресора.
Антон Кориневич, посол з особливих доручень МЗС України та агент України у справах «Україна проти Росії» в Міжнародному Суді ООН, також вважає такий результат цілком позитивним на цьому етапі.
«Ми маємо визнання Росії порушником обох конвенцій у першій справі, а також порушником наказів про тимчасові заходи Міжнародного суду ООН. Вони стосуються, зокрема, заборони на роботу Меджлісу кримськотатарського народу і посилення агресії — визнання незаконних “Л/ДНР” та початок повномасштабного вторгнення», — каже експерт.
Скриншот з трансляції онлайн-брифінгуЩодо конвенції фінансування тероризму, каже Кориневич, Україна отримала засвідчене Міжнародним судом ООН порушення РФ у розслідуванні фактів фінансування тероризму, що може бути дуже важливим у подальшій роботі з активами РФ у різних міжнародних юрисдикціях.
На думку експерта, рішення про порушення Росією конвенції про запобігання всім формам расової дискримінації свідчить фактично про знищення Росією освіти українською мовою в Криму. Це дуже важливе системне явище, про яке Україна має свідчити на різних міжнародних майданчиках, переконаний Кориневич.
Він додає, що визнання юрисдикції суду в справі геноциду дає українським представникам змогу розбивати брехню РФ про міфічний «геноцид», який Україна нібито вчиняла з 2014 року. І це важливо також для 32 країн, які долучилися до справи, — не можна просто так оббрехати країну і використати це для початку масштабного збройного нападу, додає Кориневич.
Але ключовим, на думку експерта, є наказ МС ООН про тимчасові заходи від 16 березня 2022 року, який наказує Росії припинити будь-які воєнні дії на території України, розпочаті 24 лютого 2022 року, і не «погіршувати спір». Завдяки тому, що справа перейшла на етап розгляду по суті, цей наказ залишається в силі, тобто кожен день агресії, що триває, Росія цей наказ порушує.
На думку Захара Тропіна, к.ю.н., доцента кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ імені Шевченка, отримані рішення — «не зрада і не перемога». Суд ООН — це найбільш консервативна з погляду тлумачення права установа в сучасному світі, вважає Тропін, і він ніколи не підриває основ міжнародного права і не робить революційних кроків. Отже, каже професор, Україна також стала заручницею цього консервативного підходу і надто звуженого тлумачення конвенцій, зокрема про фінансування тероризму, що дає іншим країнам розуміння обхідних шляхів, які можна використовувати в цьому питанні.
З обнадійливих моментів, як вважає Тропін, — у першій справі дуже важливим є рішення, що РФ не здійснює ефективного розслідування справ щодо фінансування тероризму. І це дає можливість розглядати правову систему Росії як інструмент залякування та переслідування. Зокрема, ордери проти суддів МКС, прем’єр-міністра Естонії, які видала РФ, є доказами того, що в Росії кримінальний процес використовується як засіб для тиску, додає експерт.
«Якщо проаналізувати історію справ, що розглядалися у Міжнародному суді ООН, то видно, що суд майже ніколи не надає беззаперечну перемогу одній зі сторін. Звісно, це не відповідає запиту українського суспільства на встановлення справедливості. Але справи дуже складні, за ними поданий величезний масив доказів. Немає впевненості, що суд детально вивчив усі аргументи сторін і зміг відділити пропаганду від правди», — вважає Оксана Золотарьова, директорка департаменту міжнародного права МЗС України, співагентка України у справах «Україна проти Росії» в Міжнародному Суді ООН.
Оксана Золотарьова та Антон Кориневич. Фото: Ірина Драбок / УкрінформВона зауважує важливість параграфів 397 і 398, в яких суд визнав, що своїми діями з визнання незалежності так званих Л/ДНР і початку повномасштабного вторгнення Росія порушила наказ про застосування тимчасових заходів. За словами Золотарьової, це можна трактувати так, що Росію вже визнано порушницею міжнародного права, і це впливає на її репутацію і місце в системі міжнародних відносин, а також на позицію інших країн щодо співробітництва, посилення санкцій тощо. І Україна буде це використовувати для посилення своєї риторики на міжнародних майданчиках, переконана експертка.
Отримані проміжні результати, вважає Золотарьова, — це цінний досвід у підготовці до подальших розглядів цих та нових справ, для розуміння, як працює механізм МС ООН, і на чому потрібно робити акценти, щоб досягти максимально можливого результату.
16.02.2024
