Автор: Truth Hounds, учасники Коаліції «Україна. П’ята ранку»
Важливим партнером для національних, іноземних та міжнародних правоохоронних органів є українські громадські організації, які документують міжнародні злочини, скоєні у ході російсько-української війни. Із огляду на те, що Міжнародний кримінальний суд, найімовірніше, фокусуватиметься на розслідуванні лише кількох десятків скоєних в Україні міжнародних злочинів, основна допомога від неурядових організацій має бути спрямована на національні правоохоронні органи, яким доведеться фіксувати та розслідувати десятки тисяч ймовірних злочинів.
Утім, не все, що роблять громадські організації, може бути корисним через недотримання методології документування або нехтуванням процесом збереженням доказів.
Truth Hounds — команда українських фахівців із прав людини, що займається документуванням і розслідуванням воєнних злочинів. Із 2014 року організація провела більше 220 польових місій та зібрала понад 5000 тисяч свідчень від постраждалих та безпосередніх свідків. Від початку повномасштабного вторгнення організація працює в усіх областях, де велися або ведуться бойові дії.
У цьому матеріалі ми розповідаємо, як громадським організаціям документувати воєнні злочини, аби не зашкодити слідству.
Чого ми прагнемо від документування?
Фундамент документування — це опитування безпосередніх свідків та потерпілих ймовірного злочину. Без проходження цього етапу всі подальші кроки вважаються беззмістовними, оскільки не підтверджуються конкретними та завіреними свідченнями.
Під час опитування документатори намагаються отримати найповніші відповіді на питання «хто», «що», «де», «коли», «чому», «як» і «який був результат»?
Інформація від свідків має допомогти аналітикам і слідчим знайти відповідь на два запитання:
- Чи був описаний свідками інцидент воєнним злочином?
- Якщо був, то хто його скоїв?
Необхідно зібрати інформацію від максимальної кількості джерел та обов’язково перевірити їхню релевантність. Після отримання даних від свідків та потерпілих документатори вивчають згадані опитуваними локації та місця інцидентів, і за потреби та наявності збирають фізичні докази.
Як опитувати свідків та потерпілих?
При плануванні власних польових виїздів спершу варто скоординуватися з офіційним слідством та документаторами інших правозахисних організацій, аби уникати дублювання зібраних свідчень та повторної травматизації потерпілих. Це також важливо, аби охопити максимальну кількість населених пунктів, унікальних опитаних свідків та постраждалих.
Перш ніж збирати будь-яку інформацію за участі інших людей (йдеться не лише про опитування, а і про фото- чи відеофіксацію та отримання документів), громадські організації мають отримати інформовану згоду.
Згода має бути оформлена письмово та мати підпис свідків чи потерпілих, яким вони погоджують подальше використання інформації, зокрема передачу свідчень національним чи міжнародним слідчим органам, ЗМІ, архівним інституціям або партнерським організаціям.
На початку опитування зафіксуйте довідкову інформацію. Запишіть, чим займається людина, яку має освіту, дізнайтеся її місце роботи та проживання, дату народження та інші персональні та контактні дані.
Далі варто перейти до запитань про дату та час інциденту, про який йдеться. Уточніть, як свідки можуть підтвердити цю інформацію. Наприклад, чи відштовхуються вони від якоїсь конкретної події чи спогаду (державне свято, спортивне змагання, сімейне свято, початок бойових дій, публічні заяви посадовців та лідерів, міжнародна подія, годинник, на який людина подивилася в момент інциденту тощо).
Зафіксуйте словесний опис локації, де стався інцидент: адреса, особливі об’єкти поруч тощо. Дуже важливо зʼясувати, де в момент події перебували свідки: безпосередньо на місці і бачили все на власні очі, перебували в іншому місці і просто роблять припущення, чули від сусідів чи інших людей тощо.
Якщо документуються наслідки обстрілів, то необхідно зафіксувати точний перелік місць ураження, що саме бачили (спалахи, активні кольори в небі, траєкторію польоту снаряду) та чули опитувані (залпи, вибух, свист, шипіння, рипіння, шелест). Зʼясуйте, з якого боку відносно місця перебування опитуваних вівся обстріл (із боку певної сторони світу, конкретного населеного пункту, об’єкту тощо). Якщо свідки стверджують, що обстріл вівся, наприклад, із РСЗВ, то необхідно дізнатися, звідки у них ця інформація.
Для встановлення умислу, оцінки принципів пропорційності, розрізнення та обережності потрібно дізнатися інформацію про сили сторін конфлікту та їхні локації в момент атаки. А також зʼясувати, чи були поблизу об’єкти, які могли бути легітимною ціллю обстрілу, або ж обʼєкти, які вважаються захищеними від прямих атак.
18.08.2023
