1 червня у світі відзначають Міжнародний день захисту дітей. Для України сьогодні цей захист має дуже чітке і дуже практичне значення – Україна захищає своїх дітей від знищення, травмування та воєнних злочинів агресора. Для України в стані активної війни кожен день є днем захисту дітей, а тисячі людей цей захист намагаються їм забезпечити. Як у полі фізичної безпеки, так і в полі правової.
Ще з 2014 року, з початком російсько-української війни, українські правозахисні організації почали збирати докази злочинів росії, скоєних стосовно дітей. Від початку повномасштабного вторгнення цих випадків стало, на жаль, дедалі більше – росія продовжує порушувати міжнародні угоди, конвенції та рішення міжнародних інституцій. Однак, робота по збору доказів все одно триває і вже починає приносити результати. Одним із злочинів, який було визнано на міжнародному рівні, стала примусова депортація і подальше “всиновлення” українських дітей з тимчасово окупованих агресором території на території рф. Це визнання та подальші наслідки для усіх причетних до цього злочину – є результатом роботи зокрема і українських правозахисників, що входять до Коаліції “Україна. 5 ранку”.
Серед них Центр громадянської просвіти “Альменда”, що фіксує та документує дані про шість порушень, скоєних щодо дітей в умовах збройного конфлікту від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну. Після повномасштабного вторгнення рф “Альменда” приєдналася до Коаліції разом з іншими громадськими організаціями та окремими експертами, обʼєднаними з метою захисту постраждалих від збройної агресії в Україні і притягнення до відповідальності вищого керівництва рф і безпосередніх виконавців воєнних злочинів та злочинів проти людяності. Роботу Коаліції, від початку її створення, підтримує Міжнародний фонд “Відродження”.
Ми попросили голову “Альменди” Марію Суляліну пояснити – що саме зі скоєного росією може вважатись міжнародним злочином, за що агресор має понести відповідальність та що роблять для цього українські правозахисники.
Початок повномасштабного вторгнення минулого року запустив різке збільшення злочинів вчинених по відношенню до наших дітей російською федерацією.
Зараз справедливо багато уваги приділено злочину депортації наших дітей, створенню ефективного механізму повернення та притягнення винних до відповідальності за цей злочин. Рішення МКС про видання ордеру на арешт володимира путіна та Марії Львової-Бєлової є важливим кроком на шляху до притягнення винних до відповідальності. Для того, щоб це рішення зʼявилось було пророблено багато роботи різними акторами, як національними органами, так і правозахисними організаціями. Зокрема наші колеги по Коаліції Україна.5 ранку юристи ГО “Регіональний центр прав людини” (РЦПЛ) підготували та подали ще в жовтні повідомлення в МКС по Марії Львовій-Бєловій в контексті вчинення злочину геноциду проти українських дітей.
Наша організація підтримує позицію колег з РЦПЛ щодо необхідності розглядати депортацію дітей саме як акт геноциду, згідно зі ст. 2 (e) “насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу” Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього, а не лише як воєнний злочин.
Депортація дітей нерозривна від так званого “перевиховання”: дітям які були насильно вивезенні з окупованих територій навʼязують російську ідентичність, переконують в “рятівній місії” рф у війні проти України, викладають викривлену історію, створюють умови в яких вони не мають права проявляти свою українську ідентичність, а тих хто продовжує це робити піддають залякуванням та тиску.
Водночас знищення української ідентичності відбувається не лише з дітьми яких було депортовано, а й з дітьми які залишились в окупації. А це понад 1 млн дітей – які лишаються “невидимими” як для українського, так і для міжнародного суспільства. І якщо у випадку депортації дітей – ми можемо чітко говорити, що це має всі ознаки геноциду і має кваліфікуватись саме як злочин геноциду, то попри те, що діти, які знаходяться під окупацією, є жертвами цілеспрямованої системи знищення ідентичності (щоденно зазнають індоктринації та мілітаризації) – тут ми не можемо говорити про геноцид, оскільки загальноприйняте тлумачення конвенції під “переміщенням дітей з однієї групи в іншу” розглядає саме фізичне переміщення. Хоча рф дуже чітко формує наміри (умисел) у своїх програмних документах, які стосуються перенавчання та перевиховання дітей на “зразкових громадян росії”.
Те що відбувається з нашими дітьми в окупації підпадає під “культурний геноцид” визначений Рафаелем Лемкіним, який, на жаль, не має відображення в міжнародних угодах. І хоч для нас є очевидним, що не обовʼязково фізично знищувати людину, щоб знищити національну групу – достатньо “стерти” ії ідентичність та навʼязати нову (що найлегше зробити якраз з дітьми), ми все ще перебуваємо в точці де те що відбувається з ідентичністю дітей в окупації вважається “незначним” порушенням. Водночас знищення української ідентичності у наших дітей – є цілеспрямованою політикою рф, і методички як використовуються для “перевиховання” є однаковими як для депортованих дітей, так і для дітей які проживають в окупації. В цьому процесі провідну роль відіграє система формальної та неформальної освіти, яка стає головним інструментом індоктринації дітей і молоді.
01.06.2023
