Чи мають російські пропагандисти відповідати, як співучасники воєнних злочинів окупантів? Як збирати докази їхньої вини та наскільки реально її довести? Яким може бути покарання для них? Про це розповів Дмитро Баркар, аналітик Інститут Масової Інформації (ІМІ), що входить до Коаліції "Україна. П'ята ранку" в ефірі Українського радіо.
Інформаційна підготовка та супровід війни Росії проти України тривали роками і за цей час еволюціонували. Коли ми говоримо про людей, які закликають до знищення мільйонів, до знищення народів, очевидно що ці люди є злочинцями та мають бути притягнуті до відповідальності. Варто згадати, що деяким топ-пропагандистам ще 2022-го року були висунуті звинувачення за порушення українського законодавства;
У еру цифрових технологій зібрати контент, який може лягти у доказову базу військових злочинів пропагандистів, не є проблемою. Інститут масової інформації та Коаліція “Україна. П'ята ранку” займаються і збором, і систематизацією цієї інформації. Є документи на тисячі позицій, які вже передані до ОПУ, РНБО та СБУ. Складнощі можуть виникнути хіба що з ресурсами, оскільки такого контенту російська пропагандистська машина виробляє надзвичайно багато. Також потрібен людський ресурс для обробки цього масиву даних, оскільки сьогодні над цим працює порівняно небагато фахівців.
Щодо реальних юридичних механізмів притягнення до відповідальності у таких випадках, як в українському, так і в міжнародному праві, є певні пробіли. Це пов'язано із тим, що ситуації, коли треба судити топ-посадовців за військові злочини такого масштабу, стаються не так часто. Той досвід притягнення військових злочинців та їхнє керівництво, який був декілька десятиліть тому вже не є актуальним. Тому треба шукати нові підходи.
Щоб покарати російських пропагандистів, до відповідальності має бути притягнуте їхнє керівництво, яке спланувало та розпочало цю війну. Військово-політична верхівка РФ відповідальна вже за загибель сотень тисяч людей - не тільки українців, а й росіян. Є ініціативи по створенню спецтрибуналу щодо злочину агресії, але процес іще триває;
Те, що у багатьох пропагандистів є майно та близькі родичі за кордоном, може свідчити, що у майбутньому вони розглядають можливість втекти та сховатися від правосуддя. Переважно, йдеться про південну частину Європи.