Про це у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» ми поговорили з аналітиком-дослідником проєкту з документування тортур Центру прав людини «ZMINA» Борисом Петруньком. Розмова відбулася за мотивами звіту, який зробили правозахисні організації, що входять до коаліції «Україна. 5 ранку».
Тортури в полоні. Щонайменше 86% українців, які перебували у полоні, стикалися із різними видами катувань. Про це на пресконференції у Києві 4 травня повідомив омбудсмен Дмитро Лубінець. За його словами, ці дані в Офісі омбудсмена отримали, опитуючи звільнених людей під час обмінів. За словами уповноваженого з прав людини, йдеться про тортури як психологічного, так і фізичного характеру (росіяни використовують електрострум, методи утоплення та удушення, в’язнів б’ють, ламають кінцівки, ріжуть, застосовують сексуальне насильство). В Офісі омбудсмена вважають, що одна з причин того, чому це відбувається, — неефективне виконання мандату Міжнародним Комітетом Червоного Хреста.
Борис Петруньок: Упродовж тривалого часу ми досліджували випадки тортур і жорсткого поводження з цивільним населенням на окупованій території. У цьому звіті ми проаналізували свідчення 45 людей, яких ми опитали наживо в рамках польових місій і дистанційно, і так само ми зібрали 300 свідчень з відкритих джерел інформації про випадки тортур або жорстокого поводження з цивільним населенням. Ці всі свідчення були зібрані відповідно до міжнародних стандартів.
Всю інформацію, зібрану нами, ми передали Офісу Генерального прокурора. Також ми їх потім адвокатували на міжнародному рівні, кілька кейсів ми зараз передаємо у Міжнародний кримінальний суд.
Борис Петруньок: Що я можу сказати по суті самого дослідження? Росіяни фактично ведуть війну проти цивільного населення на окупованих територіях. Створена певна система терору проти громадян України. З тривалістю окупації у певних регіонах вона проходить свою трансформацію, але загалом та послідовність дій, яку застосовують російські підрозділи, залишається. Ми бачимо, що ті практики, які застосовувалися раніше в Криму і на окупованому Донбасі просто масштабуються росіянами.
Також нам здається, що росіяни пройшли певну еволюцію після початку повномасштабного вторгнення. У якийсь момент вони зрозуміли, що на тих територіях, які вони захопили, населення до них ставиться вороже. Цивільне населення дуже часто готове брати участь у спротиві в різних формах і загалом вони побачили тотальну недружність людей. Все це вилилося у масштабне тотальне насильство та у величезну кількість воєнних злочинів.
Коли ми опитували свідків і потерпілих на Київщині, нам дуже часто говорили про випадки тортур до смерті. На жаль. Але приблизно з квітня-травня 2022-го року росіяни частково модифікують свою тактику поводження з цивільним населенням і вони вже дуже широко впроваджують інструменти фільтрації. Тобто росіяни цілеспрямована відсіювали цілі категорії цивільного населення, ті категорії, які вони вважали для себе загрозливими. Таких людей вони затримували, допитували, незаконно утримували у своїх підвалах і катівнях та піддавали тортурам. Перш за все, ми говоримо про колишніх військових, патріотично налаштованих громадян, проукраїнських активістів, волонтерів, учасників Євромайдану — вони сприймалися як загроза і до них приходили.
Крім цього, це, звісно, представники місцевої влади та місцевого самоврядування, адже це люди, які володіють інформацією про те, що відбувається в громаді — де проживають активісти, військовозобов’язані тощо.
Це не означає, що затримувалися тільки ці категорії людей. Їх свавільно затримували з будь-якої причини — чи то людина проходила блокпост, чи то просто користувалася телефоном.
Борис Петруньок: Майже всі випадки допитів, з якими ми зустрічалися, супроводжувалися тортурами. У певний момент люди починали сприймати допити, які не супроводжувалися тортурами, як щось аномальне. Широка мережа використання тортур і катувань дуже «нормалізує насильство». Нам зустрічалися люди, які говорили: «Ну мене ж просто били». Тобто звичайні кілька ударів в голову — ніби норма. Тобто вся ця ситуація нормалізує рівень насильства. І це велика проблема. Тому що насильство щодо цивільних на окупованих територіях — це певна викривлена норма, і ми розуміємо, що ми всі випадки не зафіксуємо.